Правління Національного банку України вітає рішення Ради Національного банку зберегти послідовність монетарної політики в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу.
Продовження послідовної монетарної політики Національним банком у 2018 році та середньостроковій перспективі є запорукою макроекономічної стабільності. Основні сутнісні характеристики монетарної політики, а саме її цілі та принципи, залишаються незмінними порівняно з Основними засадами на 2017 рік та середньострокову перспективу. "Затверджений документ є результатом спільного бачення Ради та Правління Національного банку щодо важливості проведення послідовної монетарної політики для стійкого підвищення довіри до гривні", - підкреслив в.о. Голови Національного банку Яків Смолій.

На виконання вимог Конституції України та чинного законодавства Рада Національного банку України під час свого засідання ухвалила Основні засади грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу, розроблені на основі пропозицій Правління Національного банку України.
“… Прийняттю цього документа передувало його широке обговорення в бізнесових та наукових колах, громадських організаціях, експертному середовищі. Одержано більше 1500 пропозицій із майже 80 організацій, наукових інституцій, бізнесових структур. Разом нам вдалося підготувати документ, яким визначені цілі та пріоритети Національного банку в монетарній сфері на наступний рік і середньострокову перспективу. Аби забезпечити учасникам ринків зрозумілість та передбачуваність монетарної політики, ми врахували під час розробки Основних засад у тому числі принцип послідовності. Важливо, що реалізація Основних засад сприятиме подальшому зниженню рівня інфляції, фінансовій стабільності і пришвидшенню темпів економічного зростання" − зауважив Голова Ради Національного банку України Богдан Данилишин.

«Политика таргетирования, которую сейчас проводит НБУ, ближе к интересам населения, чем когда-либо. Смягчить монетарную политику и сделать дешевыми деньги для олигархов, чтобы они наплодили опять мусора на банковских балансах – означает подготовить для своих детей и внуков очередной банковский кризис. К сожалению, дискуссия, которая развернулась в экспертной среде вокруг монетарной политики, остается таким себе конкурсом гипотез. Никто не проводил никаких исследований на тему: «какая инфляция нужна Украине?». Один или десять процентов, а может быть двадцать? Все это довольно серьезные вопросы, чтобы решать их на уровне «подсмотрели через забор у соседей, какая у них инфляция», или «я считаю, что 16% будет хорошо, но объяснить не могу».

Да, инфляционное таргетирование — это не инструмент прямого действия, с помощью которого можно преодолеть сырьевую зависимость экономики. Но главное, что без стабильной, низкой инфляции и адекватных инфляционных ожиданий, вряд ли можно говорить об активизации бизнеса в других секторах, которые могли бы избавить нашу страну от сырьевой зависимости. В этом отношении таргетирование инфляции создает очень серьезный фундамент для макроэкономических изменений

Ни одна страна не отказалась от ИТ за 27 лет его существования в мире (за исключением Испании и Финляндии, которые в 1999 г. вошли в Еврозону), а количество таких стран постоянно растет. Международная статистика показывает, что в странах с ИТ в среднем инфляция ниже, а темпы роста выше, чем у стран с другими монетарными режимами. Главными условиями успешного функционирования ИТ являются отсутствие фискального доминирования, то есть взвешенная фискальная политика и углубление финансовых рынков. Эти условия необходимы для успешности обеспечения ценовой стабильности при любом монетарном режиме, поэтому их надо внедрять одновременно с переходом к ИТ в рамках широкого пакета реформ.

Протягом тривалого часу монетарна політика не мала значного прямого впливу на економічне зростання в Україні. Найбільш впливовими монетарними факторами, що впливали на економічне зростання були кількість грошей та обмінний курс (згідно авторських досліджень). Натомість показник інфляції та облікова ставка мали значно нижчий рівень впливу. Відтак монетарна політика фактично не була дієвим інструментом стимулювання економічного зростання. Перехід до інфляційного таргетування дозволяє, "приборкавши" інфляцію, створити прогнозовані умови для ведення бізнесу. Облікова ставка має бути найбільш потужним монетарним інструментом активізації ділової активності з найбільшим коефіцієнтом еластичності. Орієнтація ставок по комерційним кредитам на облікову ставку дозволить зробити кредитні ресурси доступнішими, що позитивно вплине на економічну динаміку в країні. Також необхідно продовжувати дедоларизацію свідомості українців, посилюючи довіру до гривні. Це все можливо лише за умови інституційної довіру до НБУ як регулятора.

По-перше, робота центрального банку в країнах із ринками, що формуються, полягає в стримуванні інфляції. По-друге, ми повинні використовувати дуже консервативний підхід до інструментів контролю за ситуацією у банківському секторі, і за можливості уникати заскладних нових інструментів. Третій урок полягає в тому, що ми повинні зосередитися на стабільності фінансового сектору.
(...)
І наостанок – ми могли б використовувати інструменти монетарної політики, щоб підвищити темпи економічного розвитку, але їхня ефективність дуже обмежена. Тож обговорюючи стимули розвитку, ми повинні зосередитися на фіскальному аспекті – розбудовувати фіскальний простір та використовувати фіскальні інструменти. На мою думку, це найкращий вихід.

Загалом з часу запровадження інфляційного таргетування та успішного досягнення Нацбанком цілі по інфляції у 2016 році, ми спостерігаємо поступове, але стійке зниження інфляційних очікувань. Такі тенденції свідчать, що НБУ поступово, але успішно долає складний шлях заякорення та стабілізації очікувань завдяки проведенню монетарної політики, яку спрямовано на зниження інфляції. Стабільне макроекономічне середовище із низькою та передбачуваною інфляцією залишається головним завданням монетарної політики НБУ та однією з найважливіших передумов забезпечення стійкого економічного зростання.

У центробанка на самом деле довольно простая задача — он должен обеспечивать макростабильность в плане инфляции и объема выпуска, которого можно достичь при определенном уровне цен. Достигнуть монетарными методами экономического роста нереально. Можно только сглаживать колебания выпуска, если они вызваны монетарными рецессиями. Если у кризисов другие причины — институциональные или трансформационные, то центробанк не должен ничего делать, кроме как обеспечивать макростабильность.

Государству, как и центральному банку, не нужно изобретать велосипед. Есть конкретные политики, которые хорошо работают. Инфляционное таргетирование — это классика жанра, политика, которая позволяет центробанку обеспечить низкий уровень инфляции. Украина может искать для себя некие альтернативы, например, фиксированный обменный курс. Но ей лучше ориентироваться на другие страны-экспортеры товаров, такие как Австралия или Канада. Для таких стран фиксированный обменный курс — это не лучшая идея, потому что национальная валюта должна двигаться вместе с ценами на экспортные товары.

Інфляційне таргетування фактично означає, що у вас є ціль щодо рівня інфляції. Національний банк України може сказати, що зараз це 8%, потім 6%, а потім буде 5%. У США сьогодні цільовий показник — 2%.

Інфляційне таргетування передбачає, що ви намагаєтеся вивести інфляцію на цей показник за допомогою монетарної політики. Правило Тейлора повністю узгоджується з цим. У базовому правилі Тейлора цільовий показник інфляції — 2%. Зараз багато центральних банків мають цільовий індикатор 2%.

Якщо Національний банк України також узяв курс на зниження показника інфляції, то правило Тейлора — це спосіб досягнення цієї мети.

Приміром, інфляція на рівні 50% — це погано, 100% — ще гірше, але і 15%, і 10% також не дуже добре. Інфляція не сприяє економічному зростанню. Вона не підвищує рівень благополуччя людей. Іноді вона особливо шкодить людям з низьким рівнем доходів, які не можуть уникнути цих негативних наслідків. Малозабезпечені втрачають, тому що їх заощадження знецінюються.

Ідеальних економічних методів, придатних для будь-якої країни і в будь-яких умовах, не існує. Необхідно володіти різними методами різних шкіл, використовуючи їх у відповідний час. Найважливіше – правильно визначити момент настання часу для застосування тієї чи іншої теорії. Я не закликаю до негайного перегляду політики інфляційного таргетування. Але, вважаю, настає час для того, щоб ретельно дослідити питання – чи вносить політика таргетування інфляції свій внесок у зниження промислового виробництва та якщо вносить, то яка сила впливу цього чинника? Ще раз акцентую увагу – НБУ не може бути локомотивом економічного зростання, тут основна роль відводиться уряду. Але, якщо уряд має намір реалізовувати політику забезпечення економічного зростання, то і дії Нацбанку повинні відповідати цьому. І питання взаємодії Кабміну і НБУ, спрямованої на активізацію економічної динаміки, виходить на перший план. Сподіватися на «невидиму руку» ринку ми більше не можемо собі дозволити – позиція уряду і НБУ повинна бути проактивною.

Внесок центрального банку в економічне зростання полягає у забезпечені стабільності грошей та фінансової системи. Саме така мета створення і функціонування цієї установи. А як щодо стимулювання? Чому приміром Європейський Центральний банк і Банк Японії утримують негативні відсоткові ставки і накачують економіку грошима, а НБУ - ні? Відповідь проста - в Єврозоні та Японії існує загроза дефляції, яка не менш шкідлива, ніж висока інфляція, і центробанки реагують на цю загрозу відповідно. Отже, наразі стимулювання економіки узгоджується з їх основною ціллю - досягненням цінової стабільності. В НБУ завдання протилежне - знизити інфляцію і відновити довіру до гривні. Неможливо дати економіці додатковий грошовий стимул так, щоб це не позначилось на інфляції або ризиках для банківської системи - це суперечить законам економіки та історичному досвіду.

Чим більше НБУ намагається виплутатися з "обіймів" олігархічного спрута і поводити себе як незалежний центральний банк, тим більші робляться акценти на необхідності його переорієнтації на забезпечення розвитку економіки через друкарський станок.

В Україні з урахуванням масштабів заощаджень еліти і виведених в офшори коштів таке "стимулювання" є безризиковим способом капіталізувати десятки бізнесів без додаткових зобов'язань з боку власників, без прийняття ризику ефективності проектів такими власниками, без мотивації вкладати кошти в інновації та заохочувати конкуренцію, без знекровлюючої політичної тяганини з впровадження реформ, які би дозволили покращити бізнес-середовище. В результаті, стимулювання розвитку економіки центральним банком, до якого так часто закликають, на практиці не працює.

Є чимало свідчень, що попри кілька хвиль стимулюючої монетарної політики від центральних банків розвинутих країн (США, Єврозона, Великобританія, Японія), які приводили до свідомого збільшення грошової бази у суттєвих розмірах, це не спричиняло швидкого зростання у кредитуванні та у широкій грошовій масі.
(...)
Інфляційне таргетування є дієвим інструментом в економічній політиці влади, але за умови дотримання політики гнучкого обмінного курсу. Економічні дива (прискорене зростання) в економіках відбувались не в останню через завдяки трьом умовам: (1) зростанню обсягу торгівлі між країнами, (2) дешевій національній валюті, та (3) діям влади по утримуванні інфляції на низькому рівні. Ці фактори в купі надавали суттєву конкурентну перевагу внутрішнім виробникам у порівнянні з їх конкурентами на міжнародних ринках. Тому, в режимі інфляційного таргетування слід оцінювати комплекс макро перспективи – з огляду на стан зовнішнього попиту та фінансовий стан внутрішніх суб’єктів економіки на предмет їх загальної закредитованості та рівень боргів в іноземній валюті.

Когда я пришла на свою первую работу в далеком 2002 году про переход к инфляционному таргетированию и плавающему валютному курсу в Украине много говорили. Но до недавнего времени это были лишь разговоры и обещания международным партнерам. Теперь это реальность.

Аналитика в частном секторе и think tanks традиционно была гораздо сильнее, чем в гос структурах. Теперь я с нетерпением жду инфляционного отчета и с интересом читаю другие публикации Нацбанка - там масса качественной аналитики. А это - основа принятия правильных решений, которые влияют на экономику, а значит, на всех нас.

Вне всяких сомнений, переход НБУ в режим инфляционного таргетирования является логическим следующим этапом эволюции денежно-кредитной системы, поскольку курсовое таргетирование — слишком примитивная идеология, блокировавшая возможности применения каких-либо эффективных монетарных инструментов, в том числе стимулирующего характера.

Но, учитывая упомянутую выше иерархию целей, очень важно определиться с макроэкономическим эффектом политики ИТ. Поскольку "Основними засадами" определено, что НБУ будет достигать установленной цели по инфляции прежде всего путем корректирования ключевой процентной ставки — по операциям регулирования ликвидности, оказывающим наибольшее влияние на состояние кредитного рынка, этот эффект будет определяться чувствительностью кредитной системы к процентным рычагам управления, а национальной экономики в целом — к регуляторным сигналам, поступающим со стороны процентных инструментов. Между тем в этой сфере в Украине сложился ряд особенностей, которые нельзя не учитывать.

В условиях режима инфляционного таргетирования, введенного НБУ, цели по инфляции - ключевые и фактически единственные количественные ориентиры для проведения монетарной политики. Они устанавливаются заранее и не подлежат механической корректировке в случае изменений во внешнеэкономической среде или внутренних макроэкономических процессах.

Прогнозы по инфляции, в свою очередь, могут корректироваться хоть каждый день. Все зависит от того, как меняются мировые цены, себестоимость продукции, обменный курс и пр.

Центральный банк может пожертвовать достижением инфляционных целей в течение определенного периода времени, если такие действия приведут к лучшим последствиям для финансовой, экономической и ценовой стабильности в более длительной перспективе.

Центральный банк должен содействовать экономическому росту, но в рамках поддержки правительственной политики экономического развития страны. Оказывать содействие с помощью своих специфических инструментов, среди которых основным является денежная эмиссия. То есть речь идет о "денежных инъекциях", которые (как считается, хотя и не всеми специалистами) будут способствовать росту спроса, а отсюда и экономической активности. Активности кого? — вот в чем вопрос. Кому и в какие секторы экономики должны поступать эмиссионные деньги? — этот вопрос не может (не должен) решать центральный банк. Он может только самостоятельно определить, каким образом будет обеспечена эмиссионная поддержка правительственной программы.

З 2016 р. НБУ здійснив перехід до нового монетарного режиму — інфляційного таргетування (ІТ), який передбачає досягнення встановлених цільових показників для річної зміни індексу споживчих цін. Оцінюючи адекватність цього режиму для країн з низьким і середнім рівнем доходів, міжнародна експертна спільнота виокремлює п'ять вагомих негативних факторів, які перешкоджають успішному запровадженню ІТ у країнах зазначеної групи: неякісний фінансовий менеджмент публічного сектора; нерозвинутий фінансовий ринок; низький рівень довіри економічних агентів до грошово-кредитної політики; значна доларизація; висока чутливість економіки до динаміки міжнародних потоків капіталу.

Рост экономики должен стать ключевой задачей НБУ и большинства других органов власти. Поддержание уровня инфляции, монетарная политика, уровень учетной ставки — это все только инструменты. Если говорить тезисно, мы считаем, что НБУ должен создавать условия для кредитования, не допускать денежного голода для отечественных производителей, особенно с достаточным уровнем технологий.

Мы понимаем, что денежно-кредитную политику Нацбанка многие хотят видеть ориентированной на экономический рост. Но нельзя забывать и о рисках. Эмиссия, которую нам предлагают, может привести к валютной дестабилизации. И таких проблем и рисков очень много.

Денежно-кредитная политика должна оказывать на экономику не только стабилизирующее, но и стимулирующее влияние. Сейчас в концепции монетарной политики НБУ этого мало. Стабилизировать ситуацию – это одно. Но должен быть и рост. Этого в планах Нацбанка нет. Что касается курса, то я вижу здесь некую подмена понятий. Мы говорим, что у нас не будет четкого понимания уровня обменного курса и при этом декларируем режим инфляционного таргетирования. В документе есть термин «чрезмерное колебание курса». Но кто и каким образом определяет чрезмерное колебание или нет? Каков механизм оценки чрезмерности колебаний? Мы этого не видим.

На самом деле монолиний нет нигде в жизни. Существует два направления: монетарная философия и кейнсианская модель, которая гласит, что нужно формировать потребителя неинфляционным способом, который, покупая товары, будет финансировать экономику и будет ее развивать. Нельзя использовать одну модель в чистом виде. Это то гармоничное сочетание, которое может дать подъем Украины как сильной экономики.

Пока же я вижу только один возможный компромисс между монетаристами и кейнсианцами, который должен устроить обе стороны. В цели монетарной политики можно заложить не только инфляцию, но и экономический рост в том формате, в котором это делает, например, Банк Англии - когда целью центрального банка остается "инфляция и экономический рост, если достижение последнего не противоречит достижению целям по инфляции".

Ценовая стабильность. Наши расчеты показывают, что инфляция пойдет в том коридоре, который закладывает в таргетировании Нацбанк. Несмотря на то, что я давнишний противник таргетирования инфляции, де-факто, как показало последнее заседание правления Нацбанка, претензий к ценовой стабильности нет.

Западные партнеры в целом оптимистично смотрят на то, что происходит в Украине, положительно оценивают работу и правительства, и Национального банка. В частности, если говорить о Нацбанке, то мы, наши партнеры и другие международные организации положительно оцениваем и переход к инфляционному таргетированию, и снижение темпов инфляции, и работу Нацбанка по очистке, улучшению надзора.

Основною пропонованою альтернативою таргетуванню інфляції є режим фіксованого обмінного курсу. Його поборники часто посилаються на історії успіху країн Східної Азії, що використовували цей режим. Втім, вони забувають сказати про те, що ці економіки пройшли через руйнівну кризу у 1990-х роках. З того часу Південна Корея, Таїланд, Філіппіни та Індонезія, які стали жертвами тієї кризи, перейшли на монетарний режим інфляційного таргетування.

И хотя стремление НБУ обуздать инфляцию вполне понятно, мотивы его демонстративного пренебрежения к валютному курсу до сих пор были неясны: таргетирование таргетированием, но само по себе ИТ не может устранить высокую курсовую уязвимость Украины, которая всем хорошо известна. Тем более что и законом о НБУ регулятор наделен полным набором средств, необходимых для регулирования курса.

Пребывание экономики Украины в продолжительной депрессии требует пересмотра монетарной политики, в частности необходимо включить в стратегические цели монетарной политики стабильность денежной единицы внешнюю (курсовую) и внутреннюю (то есть стабильность внутренних цен), а также поддержку экономического роста и занятости.

Становится очевидным, что монетарная политика НБУ на протяжении последних лет формируется на основе общих монетарных принципов МВФ, без учета конкретных особенностей украинской экономики и ее финансовой системы. Поэтому подписанные условия текущей стабилизационной программы МВФ и количественные монетарные критерии оценки эффективности деятельности НБУ, заложенные в последнем Меморандуме, должны широко обсуждаться и оцениваться в среде независимых экспертов. А результаты этих обсуждений — учитываться в переговорной позиции украинской стороны при пересмотре условий программы.

Міжнародна фінансова система дуже складна, а центробанки мають обмежений набір інструментів для досягнення своїх цілей. Однак, є кілька елементів, які можуть зробити політику центробанку більш ефективною. Перш за все – це гнучкі обмінні курси, які дещо пом’якшують зовнішні шоки. Друге – макропруденційна політика, необхідна через те, що за допомогою лише монетарної політики неможливо одночасно досягти таргету інфляції та зберегти фінансову стабільність.

На протяжении десятилетий, и особенно учитывая опыт кризиса, мы убедились, что ценовая стабильность - это очень важно. И это основа долгосрочного экономического роста и благосостояния. Поэтому очень важно создавать и поддерживать условия для ценовой стабильности. А все остальное должно делаться с учетом того, как достигать этой цели.