Пріоритетом монетарної політики є досягнення та забезпечення цінової стабільності. Цінова стабільність передбачає незначне зростання цін, а не їх незмінність.
За низької та стабільної інфляції доходи та заощадження українців захищені від знецінення, підприємці можуть здійснювати довгострокові інвестиції у вітчизняну економіку, що сприяє створенню робочих місць.
З 2015 року до початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року Національний банк забезпечував цінову стабільність, використовуючи інфляційне таргетування та плаваючий обмінний курс гривні. Основним інструментом монетарної політики за режиму інфляційного таргетування є облікова ставка.
З початку повномасштабної війни НБУ залишається відданим своєму мандату із забезпечення цінової та фінансової стабільності як запоруки стійкого економічного зростання. Водночас підходи до виконання пріоритетних функцій НБУ, завдання та принципи реалізації монетарної політики зазнали вимушених змін, що було закріплено в Основних засадах грошово-кредитної політики на період воєнного стану.
Пріоритетною цілю монетарної політики Національного банку є підтримка цінової стабільності, тобто низьких та стабільних темпів інфляції.
Цінова стабільність – це ситуація, коли ціни зростають настільки несуттєво, що громадяни не замислюються над інфляцією, ухвалюючи рішення про кредит, вкладання коштів у бізнес або заощадження.
Також Національний банк України сприяє фінансовій стабільності та стійкому економічному зростанню, якщо це не перешкоджає досягненню цінової стабільності.
З першого дня повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року Національний банк з метою збереження макростабільності змінив принципи курсової політики – зафіксував офіційний курс гривні до долара США та ввів низку тимчасових адміністративних обмежень щодо валютних операцій та транскордонного руху капіталу. Такі заходи дали змогу утримати контроль над ціновою ситуацію та валютним ринком, попри шоки повномасштабної війни.
Однак режим фіксованого обмінного курсу має свої переваги та недоліки, з часом недоліки можуть переважити. Наприклад, валютні обмеження можуть втратити свою ефективність, а очікування щодо надійності “прив’язки” обмінного курсу можуть змінитися. Це може призвести до посилення ринкових деформацій, тінізації економіки та відволікання ресурсів на непродуктивне використання, водночас перешкоджаючи продуктивній діловій активності. Усе це може посилити зовнішні дисбаланси з негативними наслідками для управління державними фінансами.
Крім того, і зацікавлені сторони, і учасники ринку звикають до режиму фіксації обмінного курсу. Це може призвести до поступової деградації їх бізнес-моделей та систем ризик-менеджменту, стимулюючи накопичення валютних ризиків. Водночас економіка позбавляється можливості адаптації до зміни зовнішніх та внутрішніх умов за рахунок курсової гнучкості, а центральний банк втрачає важливий інструмент політики.
Відповідно, попри сприятливий вплив фіксації курсу на початковому етапі дезінфляції, в більш тривалій перспективі може стати дедалі складніше одночасно досягати цілей з цінової, фінансової стабільності та стійкого економічного зростання.
Національний банк з 3 жовтня 2023 року перейшов до керованої гнучкості курсу, щоб уникнути негативних наслідків тривалої фіксації курсу та посилити стійкість економіки і валютного ринку, їх спроможність краще адаптуватися до внутрішніх і зовнішніх шоків, додати валютного «кисню» бізнесу.
На перших етапах НБУ лишатиметься активним гравцем на валютному ринку та компенсуватиме структурну різницю між попитом та пропозицією валюти. Завдяки цьому курс зможе рухатися в обидва боки: як послаблюватися, так і зміцнюватися. До того ж НБУ суттєво обмежуватиме ці коливання, не допускаючи як значного послаблення гривні, так і суттєвого зміцнення. Значний обсяг міжнародних резервів посилює спроможність Національного банку зберігати курсову стійкість.
Гнучкість курсу буде збільшуватися дуже поступово і лише за наявності всіх необхідних передумов. Це дозволить зробити перехід контрольованим та мінімізувати ризики для населення, бізнесу та фінансової системи.
Отже, Національний банк, щойно умови сприятимуть, має намір повернутися до інфляційного таргетування з плаваючим обмінним курсом як до режиму, що дає змогу одночасно забезпечувати в тривалій перспективі досягнення цілей центрального банку з цінової та фінансової стабільності, а також з підтримання стійкого економічного зростання.
Пріоритети, принципи та передумови дій у цьому напрямі окреслені у Стратегії пом'якшення валютних обмежень, переходу до гнучкого обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування.
Режим інфляційного таргетування передбачає наявність певних елементів:
Національний банк реалізовував свою монетарну політику на засадах режиму інфляційного таргетування з 2015 року до початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 року . Цей режим довів свою ефективність як в Україні, так і в країнах зі схожими на Україну умовами функціонування економіки, що відобразилося, зокрема, у зниженні інфляції та стабілізації економічного росту.
Водночас зниження дієвості ринкових інструментів і висока невизначеність у зв’язку з розгортанням повномасштабної війни тимчасово унеможливили здійснення монетарної політики в традиційному форматі інфляційного таргетування. Тимчасових змін зазнали підходи до виконання пріоритетних функцій НБУ, завдання та принципи реалізації монетарної політики.
Так, ключовим стабілізаційним засобом забезпечення сталого зниження інфляції та підтримки адаптації економіки до умов повномасштабної війни стало збереження курсової стійкості, а валютні інтервенції – основним інструментом монетарної політики. Облікова ставка відіграє важливу допоміжну роль у забезпеченні стійкості валютного ринку та захисті міжнародних резервів. Підтримці стійкої ситуації на валютному ринку також сприяють й інші заходи НБУ, як: збереження та калібрування низки адміністративних обмежень (зокрема на проведення валютних операцій та рух капіталу), припинення емісійного фінансування, а також забезпечення привабливості гривневих активів.
НБУ залишається відданим режиму інфляційного таргетування з плаваючим обмінним курсом і прагнутиме до поступового повернення до довоєнних принципів здійснення монетарної політики, якщо це не створюватиме загроз для стабільного функціонування фінансової системи.
Пріоритети, принципи та передумови дій у цьому напрямі окреслені у Стратегії пом'якшення валютних обмежень, переходу до гнучкого обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування.
Забезпечення цінової стабільності у відносно мирні та у воєнні часи базуються на різних принципах монетарної політики.
У мирний час НБУ дотримувався режиму інфляційного таргетування (встановлення цілі з інфляції та її досягнення), за якого:
Натомість за запровадження воєнного стану:
Завдяки виваженій антикризовій стратегії НБУ вдалося утримати макрофінансову стабільність в умовах безпрецедентних викликів тривалої повномасштабної війни.
Наразі ключовими завданнями НБУ є підтримання сталого дезінфляційного тренду та курсової стійкості як необхідних передумов для поступового повернення до довоєнного монетарного режиму. Для їх реалізації Національний банк спрямовує свою процентну політику та застосовує інструменти монетарної політики передусім для забезпечення належної привабливості строкових заощаджень у гривні. Це стримує попит на валюту, сприяє створенню передумов для поступового пом’якшення валютних обмежень, переходу до гнучкого обмінного курсу та повернення до традиційного формату інфляційного таргетування в міру нормалізації функціонування економіки відповідно до Стратегії пом'якшення валютних обмежень, переходу до гнучкого обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування.
Цінова стабільність не передбачає незмінних цін, вона означає помірне їхнє зростання.
Жоден центральний банк не прагне досягти нульової інфляції. Коли інфляція наближається до нульового рівня, зростає ймовірність переходу до дефляції, яка є так само негативно впливає на економіку, як і висока інфляція.
У більшості розвинених країн під ціновою стабільністю розуміють забезпечення низької та стабільної інфляції на рівні від 1 до 3 відсотків. Для країн з ринками, що розвиваються, середньострокова інфляційна ціль є зазвичай вищою і встановлюється центральними банками в межах від 4 до 8 відсотків. Середньострокова ціль щодо інфляції в Україні визначена на рівні 5 відсотків із допустимим діапазоном відхилень ±1 в.п. (для річного приросту індексу споживчих цін).
Гроші є специфічним товаром, проте, як і інші товари, цінуються, тільки якщо кількість їх обмежена. Якщо центральний банк емітуватиме (іноді кажуть “друкуватиме”) гроші для державних витрат, це значно збільшить обсяг грошей в обігу. Але загальний попит на товари та послуги буде рости швидше, ніж здатність економіки їх виробляти, і це неминуче призведе до підвищення інфляції.
Тобто спрямування емісійних коштів на фінансування державних потреб може призвести до негативних наслідків для економіки країни та добробуту громадян внаслідок:
Наприклад, Україна має сумний досвід 1990-х років, коли кредитування окремих галузей економіки, а також значний бюджетний дефіцит були профінансовані Національним банком. Як наслідок, макроекономічна ситуація в Україні вийшла з-під контролю. У 1992 — 1994 інфляція на своєму піку сягнула понад 10 000%, а реальний ВВП впав на 9,7%, 14,8%, 22,8% відповідно. Наслідком цього було катастрофічне падіння рівня життя громадян.
Первинна емісія грошей завжди здійснюється у безготівковій формі і лише через банки (оскільки Національний банк працює виключно з ними). Національний банк може проводити її через три канали:
Готівкова емісія завжди є похідною від безготівкової. Банк просить Національний банк списати кошти зі свого рахунку і отримує готівку з каси НБУ. Потім банк може видати готівку клієнту, списавши безготівкові кошти з його рахунку. Водночас кількість грошей в економіці не змінюється – безготівкової гривні на рахунках стає менше, готівкової на відповідну суму більше.
